М.
Вони не пробачать ніколи тобі, що ти інша.
Що замість вести господарку ти пишеш вірші,
Що замість купити хату – купуєш берці,
Донатиш, донатиш тим, з ким твоє в ранах серце.
Вони не пробачать, що «так, як у всіх» – не про тебе.
Робити в неділю – не гріх, а любов до неба.
Що ти помираєш від ран, воскресаєш – з кожним,
Що можна тобі бути там, де їм всім – не можна.
Що тисячі, тисячі вуст промовлятимуть знову
Тобою з пекельних мук народжене слово.
Їм не зрозуміти, чому і самі вони плачуть,
Від світла, яке у тобі – і вони не пробачать.
Ні лету твоєї душі, ані вигинів тіла
Вони не пробачать, хоч як би ти того хотіла.
Хоч як би ти билась, та й з ними запеклого бою
Вони не пробачать. І зроблять тебе –
Тобою.